Аптека оригинальных препаратов

Поиск препарата

ГЕРЦЕПТИН, пор. лиофил. д/п конц. д/инф. 440 мг фл.,+ вода д/ин. фл. 20 мл №1

Производитель:  Roche (Швейцария)
Основное действующее в-во:  трастузумаб
Условия отпуска:  по рецепту

Описание препарата


ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГЕРЦЕПТИН (HERCEPTIN)

Загальна характеристика

Міжнародна назва
trastuzumab;

Основні фізико-хімічні властивості:
ліофілізований порошок білого або блідо-жовтого кольору у флаконах з нейтрального безкольорового скла (тип 1), зачинені бутилгумовою пробкою для “ліофілізату”.

Склад:
1 однодозовий флакон містить трастузумабу 150 мг;
допоміжні речовини:
L-гістидину гідрохлорид, L-гістидин,α,±-дигідротрегалоза, полісорбат 20;
1 багатодозовий флакон містить трастузумабу 440 мг;
розчинник: бактеріостатична вода для ін’єкцій, що містить 1,1% бензилового спирту як антимікробний консервант. Розчинник являє собою прозору безбарвну рідину.
1 мл приготовленого (відновленого) розчину містить трастузумабу 21 мг.

Форма випуску.
Ліофілізований порошок для приготування концентрату для інфузійного розчину.

Фармакотерапевтична група.
Протипухлинні засоби.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Трастузумаб - рекомбінантні гуманізовані моноклональні антитіла, похідні ДНК, що селективно взаємодіють з позаклітинним доменом білка, що є рецептором-2 до епідермального ростового фактора людини (HER2). Антитіла належать до класу ІgG1 і містять рамкові регіони людини і регіони мишачих антитіл, що комплементарно визначають, р185 HER2, що зв’язуються з HER2.
Протоонкоген HER2, або c-erB2, кодується одиночним трансмембранним переносником, рецептороподібним білком з масою 185 кДа, що структурно близький до рецептора епідермального ростового фактора. У 25 - 30% випадках первинного раку молочної залози існує гіперекспресія HER2. Її наслідком є збільшення експресії білка HER2 на поверхні цих пухлинних клітин, що приводить до конституціональної активації рецептора HER2.
Дослідження показують, що у пацієнтів з ампліфікацією або гіперекспресією HER2 у тканині пухлини тривалість безрецидивної виживаності менше, ніж у хворих без пухлинної ампліфікації або гіперекспресії HER2. В експериментах іn vіtro було показано, що трастузумаб пригнічує проліферацію пухлинних клітин людини, що характеризуються гіпер експресією HER2. Іn vіtro вдалося показати, що спричинена трастузумабом клітинноопосередкована цитотоксичність (АЗКОЦ) більше впливає на ракові клітини, які гіперекспресуютьHER2, у порівнянні з клітинами, в яких гіперекспресія HER2 відсутня.
Фармакокінетика.
При введенні препарату один раз на тиждень фармакокінетика його має дозозалежний характер. Із зростанням дози середні напівперіоди виведення збільшувалися, а кліренс препарату зменшувався.
Після введення навантажувальної дози трастузумабу (4 мг/кг) і щотижневої підтримуючої терапії в дозі 2 мг/кг середній період напіввиведення дорівнює 5,8 дня (діапазон 1 - 32 дні).
Між 16-м і 32-м тижнем концентрації трастузумаба в сироватці досягають рівноважного стану, при цьому середня мінімальна і максимальна концентрації становлять приблизно 79 мкг/мл і 123 мкг/мл відповідно.
У комбінованій терапії H0648g середні мінімальні і максимальні концентрації трастузумабу на 20-му тижні становили 85,2 і 131,5 мкг/мл відповідно. У пацієнток, що одержують Герцептин у комбінації з антрациклінами, ці показники дорівнюють 70,8 і 115,2 мкг/мл, а в комбінації з паклітакселом – 99,8 і 147,7 мкг/мл відповідно.

Фармакокінетика в особливих клінічних групах хворих.
Вік не впливає нарозподіл трастузумабу.

Показання для застосування.
Лікування хворих на метастазуючий рак молочноїзалози з пухлинною гіперекспресією HER2: 
а) у вигляді монотерапії, якщо пацієнтка вже одержала одну або більше схем хіміотерапії з приводу метастатичної стадії захворювання;
б) у комбінації з паклітакселом, якщо пацієнтка ще не одержувала хіміотерапію з приводу метастатичної стадії захворювання.

Спосіб застосування та дози.
Тестування на пухлинну експресію HER2 до початку лікування Герцептином є обов’язковим.

Стандартний режим дозування.
Навантажувальна доза: 4 мг/кг маси тіла у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Хворих слід спостерігати щодо появи пропасниці, ознобу або інших інфузійних реакцій. Ці симптоми можна усунути, перервавши інфузію. Після зникнення симптомів інфузію відновляють.
Підтримуючі дози: 2 мг/кг на тиждень. Якщо попередня доза переносилася добре, то препарат можна вводити у вигляді 30-хвилинної інфузії.
Вводити препарат венно струминно не можна.
У клінічних дослідженнях хворі одержували Герцептин аж до початку прогресування захворювання. У ході клінічних досліджень дозу Герцептину не зменшували. У період зворотної мієлосупресії, яка спричинена хіміотерапією, хворі можуть продовжувати лікування Герцептином. При цьому потрібно дотримуватися правила зі зменшення дози або відстрочення хіміотерапії.
Дозування в особливих випадках.
У клінічних дослідженнях дозу Герцептину хворим похилого віку не зменшували.
Безпека і ефективність Герцептинупри лікуванні дітей не встановлені.

Особливі вказівки з дозування.
Поводженняз препаратом.
Підготовка препарату до введення повинна проводитися в асептичних умовах.
Флакони 150 мг
Вміст одного флакона з 150 мг Герцептину розводять з 7,2 мл стерильноїводи для ін’єкцій (не постачається разом з препаратом).
Застосування інших розчинників слід уникати.
У результаті виходить концентрат розчину, придатний для одноразового введення, що містить 21 мг трастузумабу в 1 мл і що має приблизно рН 6.
Надлишковий об’єм заповнення становить 4% і гарантує, що маркірована доза 150 мг відповідає заповненню кожного флакона.
Флакони 440 мг
Вміст одного флакона з 440 мг Герцептину розводять у 20 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій, що містить 1,1% бензилового спирту (постачається разом з препаратом). У результаті виходить концентрат розчину, придатний для багаторазового введення, що містить 21 мг трастузумабу в 1 мл іщо має рН 6.
Застосування інших розчинників слід уникати.
При приготуванні розчину поводитися з Герцептином потрібно обережно. При надлишковому утворенні піни при розведенні або струшуванні розчиненого Герцептину можуть виникнути утруднення з набором потрібної дози препарату з флакона.

ІНСТРУКЦІЯ з приготування розчину.
1. Стерильним шприцом повільно ввести 7,2 мл для 150 мг або 20 мл для 440 мг стерильної води для ін’єкцій у флакон з ліофілізованим порошком Герцептину, направляючи струмінь рідини прямо на спресований ліофілізат.
2. Для розчинення акуратно колихати флакон обертальними рухами. Не струшувати!
При розчиненні препарату нерідко утворюється невелика кількість піни. Необхідно дати препаратові постояти близько 5 хвилин. Приготовлений концентрат розчину прозорий і може бути безбарвним або мати забарвлення до блідо-жовтого.

ІНСТРУКЦІЯз подальшого розведення препарату.
Об’єм розчину, необхідний для введення навантажувальної дози трастузумабу, що дорівнює 4 мг/кг маси тіла, або підтримуючої дози, що дорівнює 2 мг/кг, визначається за такою формулою:

Об’єм (мл) = (маса тіла (кг) х необхідна доза (4 мг/кг навантажувальна або 2 мг/кг підтримуюча)) / (21 (мг/мл) (це концентрація приготовленого розчину))

З флакону з приготовленим концентратом розчину слід набрати відповіднийоб’єм і ввести його в інфузійний пакет з 250 мл 0,9% розчином хлориду натрію.Потім інфузійний пакет слід обережно перевернути для перемішування розчину без піноутворення. Препарати, призначені для парентерального введення, слід попередньо оглянути щодо механічних домішок і зміни забарвлення. Інфузійний розчин треба вводити відразу ж після приготування. Якщо розведення проводилося в асептичних умовах, інфузійний розчин у пакеті можна зберігати при температурі 2 - 8°С протягом 24 годин.
Розчин Герцептину сумісний з полівінілхлоридними і поліетиленовимиінфузійними пакетами.

Побічна дія.
Небажані явища спостерігались приблизно у 50% хворих. Найчастіші побічні явища інфузійні реакції, такі як пропасниця і озноб, що звичайно виникають після першої інфузії Герцептину.
Побічні реакції, що можуть відмічатися у 10% і більше пацієнтів: біль у животі, діарея, нудота, блювання, астенія, біль у грудній клітці, пропасниця, озноб, головний біль, біль у суглобах, біль у м’язах, висипання.
Побічні реакції, що можуть відмічатися у >1%, але < 10% хворих: біль у попереку, грипоподібний синдром, інфекції, біль у ділянці шиї, нездужання, алергічні реакції, вазодилатація, тахікардія, гіпотонія, серцева недостатність, кардіоміопатія, серцебиття, анорексія, запор, диспепсія, лейкопенія, набряки, біль у кістках, неспокій, депресія, запаморочення, сонливість, безсоння, парестезія, гіпертензія, нейропатія, астма, кашель,задишка, носова кровотеча, патологія легень, плевральний випіт, фарингіт, риніт, синусит, цистит, уретрит, свербіж, пітливість, ураження нігтів, сухість шкіри, випадання волосся, акне, макуло-папульозний висип.
Інфузійні реакції .
У ході першої інфузії Герцептину часто виникає озноб, пропасниця. Інші симптоми можуть включати нудоту, блювання, біль, тремор, головний біль, кашель, запаморочення, задишку, гіпотонію, висип та астенію. Як правило, ці симптоми виражені слабко або помірно і при повторних інфузіях Герцептину виникають рідко. Вони можуть купіруватися за допомогою аналгетиків або жарознижувальних засобів типу меперидину, або парацетамолу, або антигістамінних препаратів, наприклад дифенгідраміну. Іноді інфузійні реакції на введення Герцептину, щовиявляються задишкою, гіпотонією, появою хрипів у легенях, бронхоспазмом, тахікардією, зниженням насичення киснем і респіраторним дистрес-синдромом, можуть бути тяжкими і, у рідких випадках приводити до летального кінця. При тяжких реакціях інфузію Герцептину варто перервати і спостерігати пацієнта до усунення цих симптомів. Тяжкі інфузійні реакції знімалися шляхом підтримуючої терапії (кисневої терапії, введення бета-адреноміметиків і кортикостероїдів).
Реакції гіперчутливості.
В окремих випадках відмічалися анафілактоїдні реакції.
Кардіотоксичність.
У ході терапії Герцептином можуть розвиватися ознаки серцевої недостатності, такі як задишка, ортопное, посилення кашлю, набряк легенів, тричленний ритм галопу і зниження фракції викиду.
Частота серцевої недостатності при лікуванні Герцептином у комбінації з паклітакселом становила 8,8%, при монотерапії паклітакселом – 4,2%, при монотерапії Герцептином – 8,5%.
Серцева недостатність (ІІ - IV класу за NYHA), що відмічалася у хворих, які одержували моно- або комбіновану терапію Герцептином (з паклітакселом) після хіміотерапії, що включала антрацикліни (доксорубіцин або епірубіцин), у ряді випадків призводила до летального кінця.

Гематологічна токсичність.
При терапії Герцептином гематотоксичність розвивається рідко. Лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія 3-го ступеня за класифікацією ВО Звідмічаються менш, ніж у 1% хворих. Ознак гематотоксичності 4-го ступеня не відмічалося.
У хворих, що одержували Герцептин у комбінації з паклітакселом, відмічалося збільшення частоти гематотоксичності порівняно з такою у пацієнтів, що одержували монотерапію паклітакселом (34% і 21% відповідно). Ймовірніше завсе, це було зумовлено більш тривалим прийомом паклітакселу в групі комбінованої терапії, оскільки у хворих цієї групи час до прогресування захворювання був більшим, ніж при монотерапії паклітакселом.
Гепато- та нефротоксичність.
При монотерапії Герцептином гепатотоксичність 3-го або 4-го ступеня за класифікацією ВООЗ відмічалась у 12% хворих. У 60% хворих явища гепатотоксичності супроводжувались прогресуванням метастазуючого ураження печінки.У хворих, що одержували Герцептин і паклітаксел, гепатотоксичність 3-го і 4-гоступеня по класифікації ВОЗ виникала рідше, ніж при монотерапії паклітакселом (7% і 15% відповідно). Нефротоксичність 3-го і 4-го ступеня не розвивалася.
Діарея.
При монотерапії Герцептином діарея відмічалась у 27% хворих. Збільшення частоти діареї, головним чином легкого та помірного ступеня тяжкості, відмічалося також у пацієнтів, що одержували комбінацію Герцептину з паклітакселом порівняно з такою у пацієнтів, що одержували монотерапію паклітакселом.
Інфекції.
Частота інфекцій, головним чином легких інфекцій верхніх дихальних шляхів, що не мали великого клінічного значення, а також катетерних інфекцій, була більшою при лікуванні Герцептином у комбінації з паклітакселом, ніж при монотерапії паклітакселом.
Серйознінебажані явища.
Нижченаведені серйозні небажані явища, що у клінічних дослідженнях були зафіксовані хоча б одноразово, хоча б водного пацієнта на монотерапії Герцептином або на комбінованій терапії з паклітакселом: алергічна реакція, анафілаксія та анафілактичний шок, атаксія, сепсис, озноб і пропасниця, астенія, тремор, головний біль, парез, біль угрудній клітціі, слабкість, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, зменшення фракції викиду, артеріальна гіпотонія, випіт у перикарді, брадикардія, цереброваскулярні розлади, гепатит, діарея, нудота і блювання, лейкемія, фебрильна нейтропенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, бронхоспазм, респіраторний дистрес-синдром, гострий набряк легенів, дихальна недостатність, висип.
При застосуванні препарату в рутинній клінічній практиці, у позаклінічних дослідженнях описані такі серйозні небажані явища: інфузійні реакції, периферичні набряки, біль у кістках, кома, менінгіт, набряк мозку, порушення мислення, серцева недостатність, кардіогенний шок, перикардит, панкреатит, печінкова недостатність, жовтуха, анемія, зниження рівня протромбіну; біль у м’язах, задишка, гіпоксія, набряк гортані, гострий респіраторний дистрес-синдром, плевральний випіт, легеневі інфільтрати, дерматит, кропив’янка, глухота.

Протипоказання.
Гіперчутливість до трастузумабу або будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування.
У клінічних дослідженнях випадків передозування препарату не було. Введення Герцептину в разових дозах більше 10 мг/кг не вивчалося.

Особливості застосування.
Лікування Герцептином треба проводити тільки під наглядом онколога.
Під час інфузії хворих необхідно спостерігати щодо появи пропасниці й ознобу або інших симптомів інфузійних реакцій. Ризик фатальних інфузійних реакцій вище у пацієнтів із задишкою у стані спокою, яка спричинена метастазами в легенях або супутніми захворюваннями, тому при лікуванні таких хворих потрібно виявляти надзвичайну обережність, ретельно співставляючи користь і ризик від застосування препарату. При лікуванні хворих, у яких наявна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія або ішемічна хвороба серця, слід виявляти особливу обережність. Хворі, яким планується призначення Герцептину, особливо хворі, що раніше одержували препарати антрациклінового ряду тациклофосфамід, повинні спочатку пройти ретельне кардіологічне обстеження, що включає збір анамнезу, фізикальний огляд та один або більше з таких методів інструментального обстеження: електрокардіографію, ехокардіографію, MUGA-сканування. До початку лікування Герцептином необхідно ретельно співставити можливу користь і ризик від його застосування. У ході лікування Герцептином необхідно моніторувати функцію серця (кожні 3 місяці). За наявності безсимптомного порушення функції серця може бути доцільним більш частий моніторинг (наприклад, кожні 6-8 тижнів). За наявності стійкого зниження фракції викиду лівого шлуночка, навіть за відсутності клінічних симптомів, необхідно розглянути доцільність переривання терапії Герцептином за умови, що у конкретної пацієнтки вона не дає явних клінічних переваг. З появою симптомів серцевої недостатності в ході терапії Герцептином необхідно призначити терапію, яка може включати сечогінні, серцеві глікозиди або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Більшість пацієнток з кардіальними симптомами, в яких лікування Герцептином давало ефект, продовжували щотижневу терапію Герцептином без погіршення стану серця.
Хворим з клінічно значущими симптомами серцевої недостатності слід настійно рекомендувати перервати терапію Герцептином, якщо тільки користь від його застосування для конкретної пацієнтки істотно не перевищує ризик.
Бензиловий спирт, що входить до складу бактеріостатичної води як консервант (постачається з препаратом 440 мг), впливає токсично на немовлят і дітей до 3 років. При призначенні Герцептину хворому з гіперчутливістю до бензилового спирту препарат потрібно розводити водою для ін’єкцій, при цьому з кожного флакона можна відбирати тільки одну дозу. Препарат, що залишився, треба викидати.

Вагітність і лактація.
Препарат категорії В.
Чи може Герцептин чинити ушкоджуючу дію на плід при його застосуванні вагітною жінкою або вплинути на репродуктивніть - невідомо. Застосування Герцептину під час вагітності слід уникати, якщо тільки потенційні переваги терапії для матері не перевищують можливого ризику для плоду.
Чи потрапляє трастузумаб у грудне молоко людини - невідомо. Оскільки ІgG людини секретується в грудне молоко, а можлива ушкоджуюча дія на дитину не відома, тому під час лікування Герцептином слід уникати годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Спеціальні дослідження лікарських взаємодій Герцептину у людини не проводилися.
Герцептин не можна змішувати або розводити разом з іншими лікарськими препаратами.
Розводити препарат у 5% розчині глюкози не можна, оскільки він викликає агрегацію білка.

Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі 2 - 8°С у недоступному для дітей місці.
Флакон з концентратом розчину Герцептину, який приготовлений на доданій бактеріостатичній воді для ін’єкцій, стабільний протягом 28 днів при температурі 2 - 8°С. Оскільки бактеріостатична вода містить консервант, приготовлений концентрат розчину може бути використаний багаторазово. Через 28 днів невикористаний залишок розчину слід викинути. Якщо Герцептин розводять у воді без консерванта, то приготовлений концентрат треба використовувати негайно. Приготовлений концентрат розчину не можна заморожувати.
Готові (розведені) інфузійні розчини Герцептину в полівінілхлоридних або поліетиленових інфузійних пакетах з 0,9% розчином хлориду натрію стабільні протягом 24 годин при температурі 2 - 8°С, за умови, що його розведення проводилося в гарантованих асептичних умовах.

Термін придатності
 3 роки.

Виробник:
"Genentech Inc." для "F.Hoffmann-La Roche Ltd", США/Швейцарія

© Аптека оригинальных препаратов 2017 г.

Использование материалов и графики с сайта без согласования с администрацией запрещено.
Ограничение ответственности.

Разработано: "M-Design"