Аптека оригинальных препаратов

Поиск препарата

ВЕКТИБИКС, пор. д/п инф. ф-ра 20 мг/мл 5 мл

Производитель:  Amgen (США)
Основное действующее в-во:  панитумумаб
Условия отпуска:  по рецепту

Описание препарата


ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВЕКТИБІКС 
(VECTIBIX®)


Склад:
діюча речовина:
1 мл концентрату містить 20 мг панітумумабу;
допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію ацетат тригідрат, кислота оцтова льодяна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичнi засоби, моноклональні антитіла. Код АТС L01X C08.

Клінічні характеристики.

Показання.

Моно терапія пацієнтів з експресією рецепторів епідермального фактора росту (EGFR) при коло ректальному раку з метастазами, але без мутації (дикий тип) KRAS (ген, що бере участь у регуляції процесу проліферації клітин), коли схеми хіміотерапії, що містять фторпіримідин, оксаліплатин та іринотекан, виявилися неефективними.

Протипоказання.
Зазначення в анамнезі реакцій гіпер чутливості, що погрожували життю, на діючу речовину або допоміжні речовини, що входять до складу препарату Вектибікс (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з інтерстиціальною пневмонією або пневмофіброзом (див. розділ «Особливості застосування»).
Вагітність, період годування груддю.
Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.
Лікування Вектибіксом має проходити під контролем лікаря, який має досвід роботи щодо застосування протипухлинної терапії.
Визначення експресії немутованого (дикого типу) KRAS повинно проводитися спеціалізованою лабораторією із застосуванням валідованої методики тестування.
Рекомендована доза препарату становить 6 мг/кг маси тіла один раз на два тижні. Вектибікс необхідно розводити 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій до отримання кінцевої концентрації, що не перевищує 10 мг/мл.
Це мають виконувати виключно професійні працівники системи охорони здоров’я з дотриманням асептичних методик. Не можна струшувати або енергійно збовтувати флакон. Візьміть достатню кількість Вектибіксу для приготування дози 6 мг/кг. Розведіть у загальному об’ємі 100 мл. Кінцева концентрація не повинна перевищувати 10 мг/мл. Дози вище 1000 мг необхідно розводити у 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій. Розведений розчин необхідно перемішати, обережно прокручуючи. Не струшувати.
Не спостерігалося несумісності між Вектибіксом та 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій у полівінілхлорид них пакетах або поліолефінових пакетах. 
Вектибікс необхідно вводити шляхом внутрішньо венної (в/в) інфузії через ін фузійний насос із застосуванням фільтра, що пропускає 0,2 або 0,22 мкм з низькою здатністю зв’язування з білками, через периферичну систему або постійний катетер. Рекомендований період інфузії становить приблизно 60 хв. Дози, що перевищують 1000 мг, необхідно вводити протягом приблизно 90 хв.
До та після введення Вектибіксу інфузійну систему необхідно промити розчином хлориду натрію, щоб уникнути змішування з іншими лікарськими засобами або внутрішньо венними розчинами.
Не вводити внутрішньо венно струминно або болюсно.
Безпечність та ефективність застосування Вектибіксу пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю не вивчалися. 
Коригування дози пацієнтам літнього віку не потрібне. Клінічно доведено відсутність розбіжностей щодо безпечності або ефективності препарату у пацієнтів молодших та старших 65 років. 
Рекомендується продовжувати лікування до реєстрації прогресу вання захворювання.
Кожний мілілітр концентрату містить 0,150 ммоль натрію, що дорівнює 3,45 мг натрію.
Вектибікс не містить антимікробних консервантів або бактеріостатичних речовин. Продукт слід використати негайно після розведення. Якщо розчин не було використано вчасно, користувач є відповідальним за умови та період зберігання, які мають становити не більше 24 годин при температурі 2 - 8 °C.

Побічні реакції.
Частота виникнення небажаних ефектів у кожній групі представлена в порядку зниження ступеня тяжкості.

 Побічні реакції
Системи органів за MedDRA Дуже поширені
(≥ 1/10)
Поширені
(від ≥ 1/100 до < 1/10)
Непоширені
(від ≥ 1/1000 до < 1/100)
Рідко поширені
(від
≥ 1/10000 до < 1/1000)
З боку шкіри та підшкірної клітковини З боку шкіри та підшкірної клітковини Акнеформний дерматит,
висипання,
ексфоліативні висипання,
ексфоліативний дерматит,
свербіж,
сухість шкіри,
тріщини шкіри,
акне
Синдром долонно-підошовної пухирчатки,
папульозні висипання,
свербіжні висипання,
еритематозні висипання,
шкірна виразка,
макуло- папульозні висипання,
струп,
гіпертрихоз,
алопеція
оніхоклазія,
порушення нігтів  (оніхолізис)  
Ангіоедема
З боку шлунково-кишкового тракту Діарея,
нудота,
блювання,
біль у животі,
стоматит,
запор
Сухість у роті
Загальні порушення та порушення у місці введення Втома,
гіпертермія
Загальна реакція на інфузію,
запалення слизових оболонок,
озноб,
відчуття дискомфорту за грудиною
Інфекції та інвазії Пароніхія Пустульозні висипання,
інфекція ока,
інфекція віка,
запалення підшкірно-жирової клітковини
З боку метаболізму та трофіки Гіпомагніємія,
гіпокальціємія,
гіпокаліємія,
дегідратація
З боку органів грудної клітки та середостіння Диспное,
кашель
Емболія легеневої артерії,
носові кровотечі,
сухість у носі
Бронхоспазм
З боку нервової системи Головний біль, запаморочення
З боку органа зору Кон’юнктивіт,
ріст вій,
сльозоточивість,
гіперемія очей,
сухість очей,
свербіж очей,
подразнення вік,
подразнення очей
З боку імунної системи Гіпер чутливість Анафілактична реакція
З боку серця Тахікардія Ціаноз
З боку опорно-рухового апарату Біль у спині
З боку судин Артеріальна гіпотензія,
артеріальна гіпертензія,
припливи

З боку травної системи
Діарея, про яку повідомлялося, була переважно легкою та помірною. Є повідомлення про тяжку діарею у 2% пацієнтів з KRAS дикого типу. 
Відомі випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з проявами діареї та дегідратації (див. розділ «Особливості застосування»).
Реакції, пов’язані з інфузією
Побічні реакції, пов’язані з інфузією, зазвичай виникають протягом 24 годин після інфузії. Симптоми: біль у животі, анафілактичні реакції, ангіоедема, біль у спині, бронхоспазм, зупинка серцевої діяльності та дихання, біль за грудниною, озноб, ціаноз, диспное, припливи, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіпертермія, тахікардія та блювання. Побічні реакції виникали у 3 % пацієнтів котрі отримували Вектибікс, при чому менше 1% побічних реакцій були тяжкими та відповідали 3 або 4 ступеню за шкалою NCI-CTC. Фатальні побічні реакції виникали рідко.
Випадок фатального судинного набряку мав місце у пацієнта з метастазами сквамозно-целюлярної карциноми голови та шиї, котрий отримував лікування Вектибіксом. Летальний випадок трапився після повторного введення на тлі ангіоедеми протягом 24 годин після введення. Реакції гіпер чутливості можуть виникати більше ніж після 24 годин з моменту введення.
Щодо заходів, яких потребують побічні реакції, пов’язані з інфузією, див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Висипання на шкірі переважно виникали на обличчі, на верхній частині грудної клітки та спини, проте могли сягати кінцівок. Є повідомлення, що внаслідок виникнення тяжких реакцій з боку шкіри та підшкірної клітковини розвивалися інфекційні ускладнення, включаючи сепсис (у рідкісних випадках призводили до фатального наслідку), та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу. 
Перші симптоми дерматологічної реакції з’являлися протягом 10 днів, а минали, в середньому, через 28 днів після введення останньої дози Вектибіксу.
Пароніхіальне запалення асоціювалося з набряком латеральної складки нігтів на руках та ногах.
Дерматологічні реакції (включаючи ефекти з боку нігтів), що відмічалися у пацієнтів, котрі отримували лікування Вектибіксом або іншими інгібіторами РЕФР, були пов’язані з фармакологічними ефектами терапії. При проведенні моно терапії коло ректального раку з метастазами спостерігалися такі побічні реакції (3 та 4 ступеня): акнеформний дерматит (5%), еритематозний дерматит (4%), висипання (3%), свербіж (2%), ексфоліативний дерматит (<1%), сухість шкіри (<1%), виразка шкіри (<1%), струп (<1%), еритематозні висипання (<1%), папульозні висипання (<1%) та макуло-папулезні висипання (<1%). Пароніхія спостерігалась у 1% пацієнтів, що отримували лікування Вектибіксом.
Вектибікс у комбінації з іншими протипухлинними агентами та/або моно терапія
Моно терапія та/або комбінації з іншими протипухлинними агентами характеризувалися найбільш серйозними побічними реакціями: емболією легеневої артерії, тяжкими токсичними дерматитами, ускладненими інфекціями та фатальним сепсисом, реакціями, що пов’язані з інфузією та гіпомагніємією. Побічні реакції, що вимагали призупинення лікування Вектибіксом, були пов’язані з реакціями на інфузію, тяжкими токсичними ураженнями шкіри та пароніхією.

Передозування.
У клінічних дослідженнях перевіряли дози до 9 мг/кг включно. Встановлено передозування у випадку при перевищенні вдвічі рекомендованої терапевтичної дози. Побічні прояви, що спостерігалися у вигляді токсичності з боку шкіри, діареї, зневоднення та слабкості, відповідали профілю безпечності при рекомендованій дозі.
Для лікування передозування застосовується симптоматична терапія.

Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Даних щодо застосування Вектибіксу у вагітних жінок недостаньо. Дослідження на тваринах встановили наявність репродуктивної токсичності, але потенційний ризик для людей невідомий. Враховуючи, що рецептори епідермального фактора росту (EGFR або РЕФР) беруть участь у контролі щодо пренатального розвитку та відіграють важливу роль у процесах нормального органогенезу, проліферації та диференціації ембріона, що розвивається, Вектибікс може становити потенційну загрозу для плода при застосуванні препарату в період вагітності.
Відомо, що людський IgG проходить крізь плацентарний бар’єр, тому панітумумаб може перейти від матері до плода, що розвивається. Жінкам репродуктивного віку необхідно дотримуватися заходів контрацепції під час лікування Вектибіксом та протягом 6 місяців після закінчення терапії. У випадку настання вагітності під час лікування або застосування препарату в період вагітності пацієнтку необхідно поінформувати щодо потенційного ризику втрати вагітності або потенційної загрози для плода.
Період годування груддю
Жінкам не рекомендується годувати груддю під час лікування Вектибіксом та протягом 3 місяців після закінчення терапії.
Фертильність
Панітумумаб може впливати на здатність жінки завагітніти.

Діти.
Дослідження застосування препарату у дітей не проводились. Тому Вектибікс не слід застосовувати пацієнтам цієї вікової категорії.

Особливості застосування.
Дерматологічні реакції
Фармакологічний ефект, що спостерігається при застосуванні інгібіторів рецептору епідермального фактору росту, проявлявся у вигляді дерматологічних реакцій і спостерігався майже в усіх пацієнтів (приблизно 90%), які проходили терапію Вектибіксом (див. розділ «Побічні реакції»), причому більшість реакцій були легкими та помірними за характером. Якщо у пацієнта розвивалися дерматологічні реакції 3-го ступеня (NCI-CTC/CTCAE) чи вище або такі, що вважаються непереносимими, застосування Вектибіксу необхідно тимчасово відмінити до покращання стану (≤ ступінь 2), при якому застосування Вектибіксу можна відновити, починаючи на рівні 50% від вихідної дози. Якщо реакції не виникало, дозу Вектибіксу можна збільшувати, додаючи по 25% до рекомендованої дози. Якщо реакції не послаблюються (до ≤ ступеня 2) після відміни одної або двох доз Вектибіксу або якщо реакції виникають знову або стають непереносимими при дії дози на рівні 50% від вихідної, застосування Вектибіксу слід повністю припинити. 
У клінічних дослідженнях повідомлялося, що внаслідок тяжких дерматологічних реакцій (включаючи стоматит) розвивалися інфекційні ускладнення (сепсис), які в рідкісних випадках призводили до фатального наслідку, та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу. 
Пацієнти, у яких розвинулися тяжкі дерматологічні реакції або у яких реакції погіршилися під час лікування Вектибіксом, мають перебувати під спостереженням щодо розвитку запальних або інфекційних ускладнень. При виникненні таких ускладнень слід негайно розпочати відповідне лікування. Пацієнтам, які отримують Вектибікс та у яких з’явилися висипання, проявилася дерматологічна токсичність, під час лікування слід носити сонцезахисні окуляри та головні убори, а також обмежити перебування на сонці, оскільки сонячне світло може погіршити реакції, які можуть виникнути на шкірі.
Легеневі ускладнення
Пацієнти з інтерстиціальною пневмонією або пневмофіброзом в анамнезі або з ознаками цих захворювань виключалися з клінічних досліджень. Оскільки при застосуванні інгібіторів EGFR спостерігався інтерстиціальний легеневий процес, у випадку гострого початку або погіршення легеневих симптомів лікування Вектибіксом необхідно перервати та негайно звернути увагу на ці симптоми. При діагностуванні пневмонії або легеневих інфільтратів застосування Вектибіксу слід припинити та розпочати відповідне лікування пацієнта. 
Електролітичні розлади
У деяких пацієнтів спостерігали прогресивне зниження рівня магнію, що призводило до тяжкої (рівень 4) гіпомагніємії. Потрібно проводити періодичний моніторинг пацієнтів щодо гіпомагніємії та супутньої гіпокальціємії перед лікуванням Вектибіксом та періодично протягом 8 тижнів після закінчення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). За необхідності, рекомендовано поповнення електролітами магнію.
Спостерігались інші електролітні розлади, в тому числі й гіпокаліємія. Поповнення цими електролітами також рекомендовано за необхідності.
Реакції, пов’язані з інфузією
Якщо при проведенні інфузії виникла тяжка реакція або реакція, що загрожує життю, інфузію слід призупинити. Базуючись на тяжкості та тривалості реакції, може бути прийнято рішення про повну відміну терапії Вектибіксом (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
У пацієнтів з реакціями на інфузію легкого або середнього ступеня (1 та 2 ступінь за NCI-CTC) в ході інфузії слід знизити її швидкість. Всі наступні інфузії рекомендується проводити зі зниженою швидкістю.
Реакції гіпер чутливості іноді виникали протягом більше 24 годин після інфузії, включаючи випадок фатального судинного набряку, що виник після 24 годин від проведення інфузії. У зв’язку з цим пацієнта слід поінформувати про можливість розвитку відстроченої реакції гіпер чутливості та що при появі її симптомів він повинен негайно поінформувати про це свого лікаря.
Інші застереження
Вектибікс містить 0,150 ммоль натрію (що становить 3,45 мг натрію) на 1 мл концентрату, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів з обмеженим вживанням натрію.
Вектибікс у комбінації з ІФЛ
У пацієнтів, які отримували Вектибікс у комбінації зі схемою ІФЛ [болюсно 5-фтороурацил (500 мг/м2), лейковорин (20 мг/м2) та іринотекан (125 мг/м2)], спостерігалася висока частота випадків тяжкої діареї, тому слід уникати застосування Вектибіксу у комбінації з ІФЛ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 
Вектибікс у комбінації з бевацизумабом та схемами хіміотерапії
Клінічний досвід показав, що слід уникати застосування Вектибіксу у комбінації зі схемами хіміотерапії з додаванням бевацизумабу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вектибікс у комбінації з оксаліплатином у хіміотерапії пацієнтів з метастазую чим коло ректальним раком
Вектибікс не повинен призначатися в комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин у пацієнтів з метастазую чим коло ректальнім раком у випадку коли пухлина містить KRAS-ген з ознаками мутації або коли KRAS-статус пухлини не відомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження впливу препарату на здатність керувати авто транспортом та працювати з механізмами не проводились. Якщо пацієнти відчувають симптоми, що впливають на зір та/або на концентрацію уваги, які пов’язані з лікуванням, рекомендується відмовитися від керування авто транспортом або використання механізмів доти, поки такі ефекти не зникнуть.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії не проводилися. 
Одночасне застосування Вектибіксу та ІФЛ або бевацизумабу та комбінацій хіміотерапії не рекомендується. Збільшення кількості фатальних випадків спостерігалося при застосуванні панітумумабу у комбінації з бевацизумабом та комбінаціями хіміотерапії (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Вектибікс не повинен призначатися в комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин у пацієнтів з метастазую чим коло ректальним раком у випадку, коли пухлина містить KRAS-ген з ознаками мутації або коли KRAS-статус пухлини не відомий. Короткотривала виживаність без прогресії та тривалість загальної виживаності вивчались у пацієнтів з мутованим KRAS, котрі отримували панітумумаб або схему хіміотерапії FOLFOX (див. розділи «Особливості застосування»).

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Панітумумаб – це людське моноклональне антитіло IgG2, що продукується в лінії клітин ссавців (CHO) шляхом рекомбінантної ДНК технології. 
Панітумумаб, зв’язується з високою спорідненістю та специфічністю з людським рецептором епідермального фактора росту (EGFR). EGFR – це трансмембранний глікопротеїн, що входить до під сімейства типу І рецептора тирозинкінази, включаючи EGFR (HER1/c-ErbB-1), HER2, HER3 та HER4. EGFR сприяє росту клітин у нормальній епітеліальній тканині, включаючи шкіру та фолікули волосся, та екс пресується на багатьох пухлинних клітинах. 
Панітумумаб зв’язується з лігандною ділянкою зв’язування EGFR та інгібує аутофосфорилювання рецептора, спричинене всіма відомими лігандами EGFR. Зв’язування панітумумабу з EGFR призводить до інтерналізації рецептора, інгібування росту клітин, індукції апоптозу та зниження продукування інтерлейкіну 8 та судинного ендотеліального фактора росту. 
Ген KRAS (вірусний онкогенний гомолог саркоми щурів 2 Кірстена) кодує невеликий, зв’язаний з GTP білок, що бере участь у трансдукції сигналу. Певна кількість подразників, включаючи подразник від EGFR, активує KRAS, який, у свою чергу, стимулює інші внутрішньоклітинні білки, що сприяє проліферації клітин, виживанню клітин та ангіогенезу.
Активація мутацій у гені KRAS часто відбувається в різних пухлинах людини та бере участь як в онкогенезі, так і в прогресу ванні пухлини.
Фармакодинамічні ефекти
Дослідження іn vitro та дослідження на тваринах in vivo показали, що панітумумаб інгібує ріст та виживання пухлинних клітин, що екс пресують EGFR. Протипухлинний ефект панітумумабу не спостерігався на ксенотрансплантатах людської пухлини, що не мають експресії EGFR. Додавання панітумумабу до радіаційної терапії, хіміотерапії та/або інших цільових терапевтичних засобів у дослідженнях призводило до підвищення протипухлинного ефекту порівняно із застосуванням радіаційної терапії, хіміотерапії або цільових терапевтичних засобів без панітумумабу. 
Імуногенність
Дані щодо розвитку антитіл до панітумумабу оцінювалися із застосуванням двох різних імунологічних аналізів (ELISA, що визначає антитіла з високою спорідненістю, та біосенсорний імунологічний аналіз, що визначає антитіла як з високою, так і з низькою спорідненістю). Результати, отримані в цих імунологічних аналізах, вказують на те, що загальна частота відгуку антитіл до панітумумабу після введення дози була низькою. 
Виявлення утворення антитіл залежить від чутливості та специфічності аналізу. На частоту визначення позитивних результатів щодо антитіл, що спостерігалася, можуть впливати кілька факторів, включаючи підготовку зразка, супутню терапію та існуючі захворювання. Отже, порівняння частоти визначення антитіл з іншими продуктами може бути хибним.
Фармакокінетика.
Вектибікс, що застосовується як моно терапія або в комбінації з хіміотерапією, демонструє нелінійну фармакокінетику.
Після введення одноразової дози панітумумабу протягом 1-годинної інфузії площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшувалася більше, ніж пропорційно дозі, а кліренс (CL) панітумумабу знижувався з 30,6 до 4,6 мл/день/кг при збільшенні дози з 0,75 до 9 мг/кг. Проте при дозах, що перевищують 2 мг/кг, AUC панітумумабу збільшується пропорційно дозі.
При дотриманні рекомендованого режиму дозування (по 6 мг/кг один раз на 2 тижні протягом 1-годинної інфузії) концентрації панітумумабу досягали стійких рівнів на час третьої інфузії з показником (± SD) максимальної та мінімальної концентрації 213 ± 59 та 39 ± 14 мкг/мл відповідно. Показники (± SD) AUC0-tau та CL становили 1306 ± 374 мкг/день/мл та 4,9 ± 1,4 мл/кг/день відповідно. Період напів виведення становив приблизно 7,5 дня (у межах 3,6 – 10,9 днів).
Фармакокінетичний аналіз групи пацієнтів проводився з метою дослідження потенційних ефектів обраних коваріацій на фармакокінетику панітумумабу. Отримані результати свідчать, що вік, стать, тип пухлини, раса, функція печінки, функція нирок, хіміотерапевтичні засоби, експресія EGFR у клітинах пухлини не мають явного впливу на фармакокінетику панітумумабу. 
Клінічні дослідження щодо вивчення фармакокінетики панітумумабу у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки не проводилися. У клінічних дослідженнях серед пацієнтів віком 26 - 85 років не спостерігалося різниці у фармакокінетиці панітумумабу залежно від віку.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна рідина, може містити аморфні білкові частинки від прозорого до білого кольору.

Несумісність.
Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за виключенням зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.
Зберігати в холодильнику (2 - 8 °C). Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Щодо умов зберігання готового розчину див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.
Флакон для одноразового використання (скло типу І) з пробкою з еластомеру, алюмінієвою пробкою та пластиковою кришкою, що відкидається.
Флакони по 5 мл, 20 мл №1 у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.
Амджен Європа Б. В. /Amgen Europe B.V.
Амджен Фрімонт Інк. / Amgen Fremont Inc. 

Заявник.
Амджен Європа Б. В. /Amgen Europe B.V.

Місцезнаходження виробників та заявника.
Амджен Європа Б. В., Мінервум 7061, НЛ-4817 ЗК Бреда, Нідерланди / 
Amgen Europe B.V., Minervum 7061, NL-4817 ZK Breda, The Netherlands
Амджен Фрімонт Інк., 6701 Кайзер Драйв, Фрімонт, Каліфорнія 94555, США / 
Amgen Fremont Inc., 6701 Kaiser Drive, Fremont, California 94555, USA.

© Аптека оригинальных препаратов 2017 г.

Использование материалов и графики с сайта без согласования с администрацией запрещено.
Ограничение ответственности.

Разработано: "M-Design"